Форум Бориспільців

| Зарегистрирован: 22.08.2008 Сообщения: 110

Ментальність пізнають за приказками, а душу — за звичаєм
Свята українські красою своєю славні, чистотою знані, а легендами просто неперевершені. Одним з найбільших свят осені є Покрова, що відзначається 14 жовтня. Історія Пресвятої Діви Марії ведеться ще з біблійних часів, а от літопис її чудотворних діянь бере початок з часів Аскольда та Діра.
«До Константинополя наближалися чужинці-напасники. Мешканці знемагали від жаху, чекаючи варварських убивств та спустошень. У церквах посилено молилися духовенство та миряни. І ось у Влахернському храмі, одному з відомих у місті праведників, Андрію Христа ради юродивому, з його учнем, благочестивим Єпіфанієм, було в храмі: явилася Богородиця та сонм інших небесних жителів, “Архангел и Ангел множество, со Предтечею, Богословом и всех святых ликом”, як говориться в акафісті цього свята. Людям було явлено сліпучо-осяйний омофор, Покров, яким Богоотроковиця покривала свій православний народ від усяких бід та напастей. Столицю було врятовано, вороги несподівано повернули назад», — пише про свято Олександр Яловий кандидат філологічних наук. З того часу починається передісторія хрещення Русі та установлення єдиної православної віри. Зі століття до століття вона устоювалась та зміцнювалася. Започатковувалися обряди, легенди, устатковувались свята, кожне з яких мало свою історію та значення. У Покрови їх кілька – захистити всіх дітей своїх, які звертаються до неї з молитвою, не обійти увагою вдів, сиріт, дівчат, які тільки й чекають заміжжя. Чільне місце в тому списку посідають звісно ж козаки, які вважали, що Мати Божа, то «непереможна Перемога». Всілякі злі сили просто не в змозі протистояти її любові та милосердю, що дарує вона дітям своїм. Пресвята Богородиця шанувалася як небесна Воєвода, Покровителька православного воїнства. Її образами вінчали корогви та штандарти, а саму ікону обов’язково брали з собою в похід – чи то морський чи то сухопутний. Перед боєм завше відправляли службу.
А тепер повернемося з історичного екскурсу у наш час, де живуть і кують своє щастя бориспільські козаки та козачки. Не знаємо як кого, а нас зацікавив той факт, що до полку приймають і вояків у спідницях.
Бориспільський полк ще відносно молодий, його було створено в 2005 році. Відтоді на чолі його став генерал-хорунжий Володимир Михайлович Бороденко. До нього ми й вирішили звернутися з кількома запитаннями.
— Володимире Михайловичу, а у вас у полку багато жіноцтва?
— Поки що дві жінки. Козацький статут і церква дозволили їх приймати у козацькі лави. Тепер вони можуть долучатися до громади і стояти пліч-о-пліч на рівні з чоловіками.
— А чи важко керувати козачками?
— Ви знаєте, ні, можна сказати, що навіть легше. Вони більш відповідальні та сумлінні у виконанні доручень.
Нам пощастило познайомитися з однією з бориспільських козачок – Юлією Володимирівною Карпенко. Цієї Покрови виповнюється рік з того часу, як вона прийняла присягу і долучилася до козацької громади. Народилася вона у Великій Стариці, одному з поселень, в якому жили козаки. Цікавлячись своїм родоводом, вона розшукувала своє козацьке коріння, але більшість ниточок уже обірвана. Ще бориспільська берегиня активно цікавиться всім, чим займається козацька громада і вже за майже рік своєї діяльності має відзнаку. Вона значиться значковим у полку.
Зараз полк налічує 50 українських вояків, що збираються не менш як раз на квартал, щоб обговорити проблеми та новини. До того ж нові охочі все прибувають і прибувають. Нинішні організаційні моменти — це купа паперової роботи, з якою вміло вправляється наша героїня. Вона одна із справжніх берегинь, яка приносить з собою затишок, спокій та впевненість.
«З історії нам відомо, що на Січ жінкам було зась, що змінилося зараз?»
«Ми не ламаємо традицій, ми їх продовжуємо. Хоча жінок не приймали у козацьке військо, багато з них брало участь у бойових діях. А згадайте мужніх, ніжних, талановитих козацьких дружин, вірних та відданих подруг, здатних боротися за щастя свого народу не з меншою енергією, ніж чоловіки. Ми зараз намагаємось відродити ту історичну громаду, яка існувала колись. Вже зараз, збираючись гуртом, відчуваємо нашу силу, нашу духовну спорідненість. Ми спілкуємось і навчаємось одночасно. Все найцінніше беремо одне від одного, коди обмінюємось думками. Це така собі спільність зрілих і зважених людей. Звичайно ж, це не значить, що у нас є якісь вікові обмеження, просто людина, яка приймає присягу, має бути готова до неї морально. Адже це відповідальність не лише перед Батьківщиною, а в першу чергу перед собою. «Клянуся, що готовий віддати життя, захищаючи свободу нашого народу Українського, його споконвічні порядки, традиції та звичаї, самостійну Україну!» — вимовивши ці рядки козацької присяги, вже не маєш права відступати. Я до цього рішення йшла довго. Мене давно цікавили культура, побут, звичаї, історія, тому коли мені запропонували прийти і подивитись, то не відмовилась. Зараз у мене підростає донька і мені б хотілося, щоб наш козацький рід міцнів і щоб вона теж переймалася цим духом єднання всього народу. Але це рішення має прийняти вона сама», — така вона, нова берегиня роду козацького, молода, розсудлива, небайдужа.
Жінка, якій під силу тримати клятву, оберігати сімейне вогнище та стати поряд побратима у вирішальний момент, по праву може називатися козачкою і вклонитися своїй праматері Покрові за її ласку, милосердя та захист.
Тоня ТУМАНОВА,
«ТС»,
Насамкінець нашої розмови вітання бориспільському козацькому полку висловив його генерал-хорунжий Володимир Бороденко. Побажав всім сили, наснаги та козацького здоров’я. Щоб здоровилося і гарно на Вкраїні-ненці жилося. Добрих людей та думок прибувало. Зі святом, славний козацький народе!