NANA у тебя очень необычный и не стандартный вопрос. на котоый я могу ответить общими фразами, что тебя врядли удовлетворит.
я нашла кое-что в Лиге по твоему вопросу, но хочется уточнить - когда должен был закончится срок сросного договора? перезаключался ли он с женщиной, которая пришла на место декретчицы. просто, если не перезаключался, то такой договор уже не срочный а бессрочный трудовой, и тогда женщину просто обязаны отпустить в отпуск до шести лет.
в трудовом законодательстве есть коллизия - нельзя уволить беременную или родившую женщину, но не написано, что же делать с такими работницами, если срок договора закончился. Обычно суд решает в пользу женщины а не предприятия. Типа "уволить нельзя принять".
вот немного из консультации специалиста:
Чи має право власник або уповноважений ним орган звільнити жінку, з якою було укладено строковий трудовий договір на час відсутності основного працівника у зв’язку з відпусткою для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо строк договору закінчується в період її перебування у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами? Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа, яка використовує найману працю, має право укласти строковий трудовий договір з іншим працівником на час відсутності основного працівника у зв’язку з відпусткою для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Згідно з п. 2 ст. 23 Кодексу законів про працю України трудовий договір може бути укладено на визначений строк за погодженням сторін трудового договору. У такому разі в наказі та заяві працівника має бути чітко визначено, що трудовий договір укладається саме на час відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Особливістю зазначеного трудового договору є те, що він підлягає розірванню не тільки тоді, коли дитині, яку доглядають, виповниться три роки, але й тоді, коли особа, яка доглядає за цією дитиною, виявить бажання перервати таку відпустку i стати до роботи до досягнення дитиною трирічного віку. За день до виходу на роботу основного працівника власник або уповноважений ним орган чи фізична особа, яка використовує найману працю, зобов’язаний розірвати строковий трудовий договір, укладений з тим працівником, який виконував роботу за час відсутності основного працівника. В такому випадку звільнення здійснюється згідно з п. 2 ст. 36 КЗпП України.
Разом з тим, якщо жінка, яка працювала за строковим трудовим договором в період відпустки для догляду за дитиною основного працівника, вагітна або народила дитину, то таке звільнення має свої особливості.
Відповідно до ст. 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок i жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років – на підставі медичного висновку), одиноких матерів за наявності дитини віком до 14 років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не дозволяється, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням. Обов’язково працевлаштовують таких жінок також у разі звільнення їх після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.
Отже, закінчення строку трудового договору не дає права власнику звільнити жінку, яка вагітна або народила дитину.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.92 р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначено, що власник або уповноважений ним орган не вважається таким, що виконав обов’язок щодо працевлаштування вищезазначених категорій жінок, якщо працівниці не було надано на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації іншу роботу або запропоновано роботу, від якої вона відмовилася з поважних причин (наприклад, за станом здоров’я).
Якщо жінка відмовилась від працевлаштування за фахом без поважних причин, її може бути звільнено з роботи на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України (закінчення строку трудового договору).
У разі порушення власником або уповноваженим органом вимог ст. 184 КЗпП України його дії може бути оскаржено в судовому порядку (ст. 232 КЗпП України).
Ірини Єременко
Начальника відділу страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності Міністерства праці і соціальної політики України
«Вісник податкової служби України», жовтень 2003 р., № 38 (272), с. 61 (
http://www.visnuk.com.ua)