В мирний час війни немає,
А призив усе іде.
Всі від армії тікають,
Як від ладану чорти.
Тільки ті кому не сила
Або нічого робить.
Йдуть без сміху в збройні сили,
Тут себе ж бо не знайдуть.
Інші, ті, що при зелених.
Від них рвуть кармани.
Та й не знають куди діть,
Свої гульденари.
Віддають їх комісарам,
За квитки військові.
І не ймуть собі проблем,
А тільки радіють.
Що ж бо воля без проблем,
Роби що завгодно.
Все, закінчилась у тебе,
Армія безбожна.
От заходжу в військомат,
Нікого не чути.
Наче вимерли усі.
В кабінеті стукіт.
А за ним іде розмова,
Гамір, перемови.
Одчинив я трохи двері,
Стало зрозуміло.
Відправляють новобранців,
Завтра по опівдні.
Ті ж бо голови схилили:
«То як воно буде»
«Не хвилюйтесь усе добре
Зустрінуть як треба –
Хлібом, сіллю, рушниками.
З почестями вельми.
Передягнуть в все зелене,
Щось там типу «хакі».
Автомати подають,
Палітурки гарні.
Вроді кажуть, як присяга.
Здогадайтесь вже самі
Ви ж бо не маленькі».
«А їду якусь нам брати,
Аби попоїсти».
«Ну беріть на днів, так зо два.
А може то й більше.
Хто ж там знає, коли вас,
Заберуть свавільно».
«Ну а одяг. Чемодан,
Може нам збирати.
Якісь шуби шерстяні,
Із собою брати.
Бо ж зима на дворі скоро,
Буде вже гуляти».
«Що здуріли, тільки лахи,
Якісь там старенькі.
Все ж бо викинуть у вас,
Як діти маленькі.
І куди ж вас відправлять?
Та їм бо видніше.
Все ідіть і не мішайте
Працювати вільно».
В коридорі я сиджу
Та й черги чекаю.
Як приходить дідуган
Й що розповідає:
«От прийшов я, от сюди,
Людей попитати.
Щоб відмазати внучка,
Справу передати.
У центральний офіс тут,
Другу комісару.
Ми ж із ним в радянський час,
З Волги до Дессау.
З автоматами в руках,
Крокували браво.
До кінця війни у двох,
Навіть випивали.
Я ж бо справді то хотів
Аби послужив він.
Тільки діти, просять в плач:
«Відмаж іди тату».
Я ж поміг не одному,
З армії зкосити.
Це ж бо дорого, як знаєш.
Усе це робити.
Треба знать до кого йти,
У кого просити.
І кому за все оце,
Доволі платити.
Тут же в кожного свої -
Тарифи, розцінки.
Щоб отримати білет
Військовий чудненький.
От і я тут наче свій,
Всі виходи знаю.
Комісарів, офіцерів,
Прапорщиків славних.
От же знаєш не хотів,
Нехай би служив він.
Тільки жалко, що сконає.
На харчах казенних.
Ну бувай, усе, піду -
В центральні кімнати.
Тре ж відмазати внучка,
З служби у солдатах.