так гарно написано...заставляє задуматися, а чи все я роблю правильно, інколи за своїми емоціями не бачу реакції дитини...хочеться, щоб і слухалися, гарно їли, тихенько себе поводили, не розкидали іграшок, не смітили, не заважали працювати, навіть інколи злюся коли пісяє повз унітаз...

. Насварюся на них, а потім так шкода...навіть прошу пробачення і наказую, щоб в слідуючий раз, коли мама буде вас за щось сварити скажіть, що не можна сваритися і не можна кричати, і ви знаєте, допомагає... просто відразу стає смішно як вони це починають говорити і злість проходить. А на нічку завжди намагаються поговорити і обговорити те що сталося за день, випитую, чого ти там почав плакати, а чого не поділився іграшкою... робимо висновки і бажаємо солодких снів. Моє слабке місце це терпіння, воно в мене дуже швидко закінчується, а з дітками потрібно мати величезне терпіння, потрібно вчитися стримувати емоції...