XXL від 08 травня 2013, 20:54
Поскольку я оступился, прочитал Бикея, хочу очиститься от грязи.
Мовою оригіналу.
Сказати що все, викладене у статті суцільна брехня буде не правдою, адже с перших строк автор проголошує істину: «Епопея довкола будівництва громадського центру в Борисполі набула продовження і вступила в нову фазу.» Та нова фаза, про яку повідомляє Бікей, застаріла одразу після публікації його статті. Тепер, Нова Фаза, це намір забудовників парку маніпулювати суспільною думкою через засоби масової інформації, шляхом публікацій замовних статей, де недобросовісні журналісти, не знайомі з принципами моралі та етики, публікують неповну, недостовірну та перекручену інформацію, з метою забруднення репутації однієї із сторін протистояння.
Так, саме ця стаття Бікея є яскравим проявом його журналістської зради. Якщо розглянути детальніше, то що ми бачимо?
Одразу, не витрачаючи слів на ліричний вступ, автор вступає в бій. З перших строк він визначає основні поняття: супротивники це – гурт окремих депутатів, пов’язаних із бізнесом, натякаючи на конкурентну боротьбу та інвестор благодійник, який прийняв усі ключові вимоги громади, тобто розмістить зал 10% площі будівлі на другому поверсі.
Та нажаль автор, не спромігся повідомити громаду, що цей невідомий інвестор відмовляється передати зал у власність громади і тому, після перепродажу будівлі, новий власник буде використовувати його на свій розсуд, під що завгодно, без будь яких зобов’язань.
Саме тому пікетники і змушені були вийти на акцію протесту.
Надалі автор намагається зіграти на ставши вже клінічній нелюбові народу до депутатів ВС.
Та як на мене, вплив Міщенка на події навколо БГЦ, був мінімальним. Так, декілька загальних фраз на підтримку громадськості, а на останньому виступі, який я бачив, він взагалі промямлив щось незрозуміле, усвідомив мабуть, що окрім політичних стусанів йому тут взагалі нічого не світить.
Далі в ліс, більше дров. Автор приплів і Леніна і Сталіна, та навіть Троцького пригадав. Йому незрозуміло, що часи справжнього лиха, різні за поглядами люди, спроможні поєднати свої зусилля у боротьбі з загальним ворогом.
У наступній главі, під назвою «ДЕ СОБАКА ЗАКОПАНИЙ?» автор сумлінно доводить, що все, що він писав раніше брехня, Міщенко, Ленін, Троцький та Сталін тут ні до чого, а винні у цьому заколоті власники прилеглих генделиків.
Наступна глава, присвячена брехні проти БГЦ, вийшла якось невдала, недолуга.
Якесь дерево,якась байка,щось про залишки будівельників, про дрібненькі цеглиноки-дезінформацій…
А от глава «НАЛЯКАЛИ ЇЖАКА ГОЛИМ ЗАДОМ» вийшла з розмахом. Дарма, що надихнув на неї якийсь невідомий, на думку автора дуже дотепний інтернет-флудер.
Тут можна і самозванцями народних депутатів обізвати, не називаючи звісно їх прізвищ, щоб не потрапити за грати за брехню. А можна ще більш познущатись, порівнявши активістів опозиції з чеченськими польовими командирами.
Десь посередині, так би ненароком, вставити несусвітню брехню, заявивши,що у 2012 році саме Кіпр забезпечив 95% інвестицій в Україну.
Наприкінці автор перевершив себе, згадавши, як якісь невідомі розмалювали все місто надписами «За Поліщука». Ніжними, тремтячими руками він підводить читача до думки, що саме ці нахаби, яки спаплюжили дома і загорожі, стоять зараз на акції протесту.
Все, як вважає автор, ворог розбитий. Читачі газети дружно стали в ряд захисників забудови парку.
Але дехто може замислитися, чиї інтереси ми будемо відстоювати?
Так ось вам будь ласка: НАРОДНИЙ ХУДОЖНИК УКРАЇНИ ІВАН ПРИХОДЬКО…
Людина творча, людина мрійлива висловлює свою думку:
«Вони ніколи не робили і не зроблять чогось корисного для духовності людей. Їх цікавлять лише бізнес, земля, бензозаправки, базари…»
Та все ж він сподівається, якщо БГЦ буде побудовано, його, та інших митців роботи буде виставлено на огляд громадськості.
Так, дійсно, у кожному Макдональді висять на стінах витори мистецтва, та нажаль це тільки копії і тільки всесвітньо відомих майстрів сучасності. Тож, як не прикро, а сподівання Івана Приходько вочевидь марні.
Оскільки ті «активісти», як висловлюється автор, вже відокремлені ним від громади, художники продовжують жити своїми мріями, слід до каструлі додати картоплю, та пояснити необхідність комплексного обслуговування покупців. Я б з ним погодився звісно, якби БГЦ будували не у парку, а скажемо навпроти, через дорогу, на місті незграбних будиночків-мазанок.
Насамкінець, як у класиці жанру жовтої преси, автор вирішує вилити трохи гидкої брехні на голови тих, хто ще не вняв його доводам та сумнівається.
Бікей хоче підвести людей до думки, що якісь такі «Вони» бажають забрати гроші, виділених на ремонт дитсадків, шкіл, доріг та пустити їх на великий і світлий палац культури з величезною сценою.
Але, наскільки я розумію, забудовники отримали ділянку на будівництво у парку під заклад культури, потім вони отримали дозвіл побудувати декілька закладів торгівлі навколо зали, потім відмовилися від своїх зобов’язань взагалі, потім, під тиском небайдужих депутатів пообіцяли зробити якісь зал на другому поверсі, але власник буде використовувати зал на свій розсуд.
А опозиціонери бажають, щоб і зал для міста був, за рахунок коштовності земельної ділянки переданої забудовникам, і БГЦ щоб мирно співіснував. Чи не так?
Воля, або смерть ворогам!